Дорогі  брати і сестри !

Ми  мешканці  Васильківщини є нащадками славного нашого земляка Преподобного і Богоносного отця  нашого  прп. Феодосія Печерського, котрий був великим ревнителем чистоти святої Православної віри. Він залишив по собі цінну літературну спадщину духовного змісту. Одним із таких творів є Заповіт  Преподобного, де він чітко і грунтовно висловлює своє ставлення до тоді ще  тільки підводячого голову латинського  прозелітизму на землях Святої Русі. Теж що ми спостерігаємо сьогодні у Василькові  зокрема можно вже по праву назвати католицькою експансією, якого східного чи західного обряду вона б небула. А як знаємо з історії власного народу, уніати в  Україні наробили більше горя ніж римо-католики. Тільки тоді вони діяли більш відкрито , ішли  " огнєм і мєчем " ниніж  обрали більш підлу  поістині ізуїтську тактику: тихо із "американською" отруйною усмішечкою пролазять в усі сфери життя ісконно православного народу і намагаються в котре занепастити його улесливими  обіцянками: "Ми тут лише із добрими намірами "Бачили ми панове ваші "добрі наміри" з часів розорителя православних могил Йософата Консевича і до благословінь єсесівців Андрієм Шептицьким... (далі будє)

2.

3.

З 17 по 27 червня відбулася паломницька поїздка по святих місцях Росії. Від Васильківського благочиння у цьому паломництві приймав участь настоятель храму прп Серафима Саровського (с.Путрівка) - отець Ростислав Трьохбратський.
Для тих, хто має хоч маленький досвід паломництва, не потрібно пояснювати, якою духовною силою сповнюють православну душу подібні подорожі. Додають наснаги і неофітам - людям невоцерковленним. Тут проходять перевірку і на терпіння, і на витривалість, але, нажаль, досить часто в таких подорожах спливають далеко не найкращі особисті риси людини. Потрібно зауважити, що паломництво це не туризм і не розваги, це подвиг, що полягає у подоланні в собі тієї "вітхої людини" і облічення в нову. Навіть з власного досвіду можу навести багато прикладів, як люди, що до паломництва навіть у своєму місцевому храмі були рідкими гостями, після повернення із поїздки ставали ревними парафіянами, і дуже швидко засвоювали духовні істини та зміст свого життя знаходили саме в Церкві. Знаходили супутника життя, вірних друзів, духовних братів і сестер. З усьго вище сказаного випливае те, що паломництво - це благодатний час для пізнання самого себе, прозріння, сцілення від духовних і тілесних недугів.
Ну а зараз дещо докладніше про саму поїздку. Початком нашого маршруту є відвіданя Оптиної пустині, далі Серпуховський Висоцький чоловічий монастир (де зн. ікона Божої Матері "Неупиваєма чаша"), Троїце - Сергієва лавра, Муром, звичайно головним пунктом буває Дівєєво ( як справедливо його іменують самі росіяни "Діво"), дивне місце в якому завжди відчувається незрима присутність світоча землі Руської прп. Серафима Саровського. Санаксарський монастир - один з духовних центрів Мордовії, де почивають мощами Св. прп. Феодор Санаксарський та Святий праведний воїн Феодор Ушаков (так, той самий "непереможний" адмірал, перед яким тримтіли турецькі ескадри), що за своє мало тоді відоме доборчесне життя сподобився не лише військової слави, а й нетління і причислення до сонму святих.
На цьогорічному маршруті в нас додався іще один цікавий пункт - це Свято-Успенський чоловічий монастир, що носить назву Дивногір'я. Він розташований на півдні Росії у Воронезькій області, у мальоничій місцевості серед мілових скель, а сама назва Дивногір'я походить не тільки від слова "диво", скільки від крейдових стовпів, що іменуються дивами. Засновано обитель було у дванадцятому столітті греками із Сицилії, основною святинею монастиря є принесенна звідти чудотворна ікона щотак і називаеться "Сицелійська".
Так коротко повідали вам про нашу подорож, тепер будемо молитися із упованням на милість Божу ще не раз зустрітися зі святинями і повернувшись на биті шляхи й нехожені стежки, до степових вітрів і перламутрових світанків, щоб вкотре вдихнути полиновий запах замість архівного пилу, і вкотре відчути живий подих вічної історії - ім'я котрій Православіє!

4.

Далі буде...