Дитяче свято у Свято-Миколаївській церкві
01:25
За буденними справами ми часто пропускаємо найважливіші моменти нашого життя. Звісно, ми всі дуже зайняті, та заклопотані буденною метушнею, без якої неможливо існувати у сучасному світі. У цій метушні, зупинившись, ми іноді відчуваємо порожнечу, яку ніяк не вдається заповнити. Стаємо вільними, але одинокими. І ні рідні ні близькі не в змозі замінити цю потребу в комусь, хто існує абсолютно. Для віруючих людей – це Бог. Від нього на людину сходить благодать , від якої стає світло на душі, яка зігріває та заспокоює, яка очищує від усього грішного та нечистого. Яка дається всім люблячим Господа, так як це прояв його любові до нас.
Благодать надається люблячим Господа…мабуть кожна людина вважає що щиро любить Господа, але чому вона все одно не відчуває благодаті?...а чи справді ми любимо Господа всім нашим серцем, всією душею та усіма нашими силами?...навряд чи хтось зможе відповісти не вагаючись «так»…скоріше ніхто. Тому що кожен з нас відчуває свою недосконалість, через що часто піддаємося гріху, який породжує інші гріхи, які розривають зв’язок людини з Господом. І, звісно, благодать Господня зникає. Страшно те, що рана, яку наносить людина на своїй душі, коли грішить, не загоюється сама по собі. Доки людина не розкається - рана буде збільшуватись. Для загоєння душевної рани необхідно розкаятись, але виходить парадокс: грішити не соромно, а каятись - соромно. Вчинений гріх позбавляє людину сміливості, тому часто буває соромно зізнатись у тому, що колись накоїв. Але розкаятись необхідно, для спасіння душі.
Якби не було благодаті Божої, якби перервались богослужіння, не відбувалося Таїнство Євхаристії – зруйнувався б весь стрій життя. Слава Богу, що в наш час існує багато храмів, в яких священики служать літургії, сповідають та причащають людей – таке чудо ми маємо цінувати та не забувати що це єдиний шлях до спасіння.
Наш рідний Васильків знаходиться під особливою благодаттю у Господа. У Василькові та Васильківському районі існує багато храмів. У центрі міста знаходиться капличка Преподобного Феодосія Печерського, яка багато років була зруйнована, але по провидінню Господньому була відновлена у 2001 році під керівництвом тодішнього Настоятеля Свято-Миколаївської церкви Протоієреєм Олексієм ( Тарасовим).
Сам факт того, що у Василькові народився та провів перші роки свого життя засновник Києво-Печерської Лаври, викликає відчуття гордості, та особисто в мене, відчуття захищеності та відповідальності…відповідальності перед Преподобним Феодосієм за збереження православної віри в першу чергу у самій собі…і якщо дасть Бог, то і у серцях оточуючих. Не потрібно забувати, що у таких місцях як капличка, знаходиться велика благодать… благодать молитви Преподобного Феодосія Печерського. Прихожани Свято-Миколаївської церкви кожного тижня у недільний день біля каплички читають акафіст Преподобному Феодосію Печерському.
Нажаль, після 1917 року у Радянському союзі, та, зокрема, в Україні, був період гоніння на православну віру - через що покоління наших батьків, бабусь та дідусів не могли вести православний спосіб життя через брак знань та заборону. Але, Слава Богу, нинішнє правління, зокрема в Україні , підтримує православну віру людей. Тому наше покоління може вільно сповідувати віру батьків.
Виховання дітей по православним канонам має величезне значення для їхнього майбутнього та для майбутнього взагалі. Розуміючи це, при Свято-Миколаївській церкві була створена церковна школа, яка вже багато років сприяє формуванню духовної та моральної особистості дітей. Я також навчалася у цій школі, моїм вчителем тоді була Гулько Неля Іванівна, якій я безмежно вдячна за всі знання та все добро, яке вона вклала в мене, я зараз навіть не уявляю себе без частинки її тепла у собі. Я дуже рада , що й зараз у церковній школі навчається багато діток, які мають чудових вчителів: Капітан Людмила Олександрівна та Павленко Олена Данилівна. Робота з дітьми, як і з дорослими, вимагає неабиякої витримки, любові, сил та терпіння, яке має Матушка Ірина. Я не уявляю жодної події в церкві без її участі. Вона віддає всі свої сили та любов в розвиток життя церкви.
У Свято-Миколаївському храмі сформувалась традиція виступу дітей на святах, наприклад, на Різдво, Пасху та улюблене свято діток - Святого Миколая. Дуже приємно спостерігати за дітками, які з великою увагою, благоговінням та з розумінням підходять до своїх виступів.
2 жовтня 2010 р. за ініціативою Матушки Ірини та благословенням Благочинного Васильківського округу Протоієрея Андрія Гоєнко Настоятеля Свято-Миколаївської церкви відбулася дитяча літургія. Отець Андрій завжди підтримує та наставляє своєю міцною та щедрою рукою наш корабель спасіння – церкву.
Зайшовши в суботу в храм, мене зігріла тепла хвиля дитячої молитви…чистий дитячий спів, такий ніжний та водночас такий…дорослий?...ні, щирий. Дітки співали тропарі, читали Часи, маленький янгол Максим читав «Послання Апостолів». Службу проводив Протоієрей Сергій (Радисюк), діток сповідав Протоієрей Петро (Лаврик). На диво, всю службу дітки вистояли спокійно, мабуть, все розуміючи своїми чистими серденьками. Особливо уважно дітки стояли перед Таїнством Євхаристії – причастям, усвідомлюючи, що перед ними відбувається диво. Дивлячись в очі дітей, можна було побачити що вони хвилюються, напевно батьки, або вчителі церковної школи розповіли їм про те, що причастя розпалює в наших душах любов Господа, підносить серце до Бога, зароджує у ньому доброчесність, стримує напад на нас темних сил, дарує силу проти спокус, оживляє душу та тіло, зцілює їх та дарує їм сили.
Після літургії діти пообідали в трапезній храму, а потім розпочалися заздалегідь підготовлені педагогами різні дитячі вікторини та конкурси. Переможці вікторин та конкурсів отримували подарунки та цінні призи. Нагородження призами учасників конкурсів та вікторин відбулося за підтримки депутата Васильківської міської ради Олега Мазепи. Вікторини проводили вчителі церковної школи, їм допомагав Настоятель храму преподобного Серафима Саровськокого Ієрей Ростислав (Трьохбратський), вихователь дитячого садка «Тополька» Турчин Наталія Василівна, вчителі Капітан Людмила Олександрівна та Павленко Олена Данилівна.
Всі відчули, що під впливом святкової атмосфери православного свята, дітки стали дружнішими, вільно почували себе при участі у вікторинах, не боялися виражати свої думки та почуття, тому що знали, що їх люблять та піклуються про них.
За свою активність дітки отримували бали, за які могли купити який-завгодно приз. Зі свята всі летіли на крилах щастя. Дитяча літургія відбувалася вперше, але дай Бог, не востаннє.
Текст А. Саламатов
оригинал статті
Фото www.vera.at.ua
Переглядів: 738 | Додав: MAXXX
| Рейтинг: 5.0/1