Головна » Статті » Канони » Акафісти, молебни...

Детальніше про Серафимо-Дивєєвську ікону Божої Матері “Розчулення” (“Умиління”)


Серафимо-Дивєєвська ікона Божої Матері “Розчулення” (“Умиління”)

Чудотворний образ Божої Матері “Розчулення” був келійною іконою великого старця преподобного Серафима Саровського. На іконі Пречиста Богородиця зображена в той момент, коли до Неї явився Архангел Гавриїл і сповістив, що Вона стане Матір’ю Месії, Сина Божого. Лик юної Діви Марії, з опущеним долу поглядом і складеними хрестоподібно на грудях руками має вираз глибокого смирення. Вона немов промовляє у відповідь на архангельське благовістя: “Я — Господня раба. Нехай буде Мені за словом твоїм” (Лк. 1: 38). Подвижник називав цей образ “Всіх радостей Радість”. Єлеєм від лампади, що горіла перед ним, преподобний помазував хворих, і вони отримували зцілення. На молитві перед цією іконою 2 січня (за ст. ст.) 1833 р. святий старець помер.

Виконуючи заповіт преподобного, після його кончини настоятель Саровської пустині отець Нифонт передав ікону сестрам Дивєєвської обителі. Вона була поміщена в золочений кіот і поставлена у Троїцькому соборі праворуч від Царських врат. Останній російський імператор, страстотерпець Миколай II, який глибоко шанував преподобного Серафима, пожертвував на чудотворний образ Божої Матері золоту оправу, прикрашену коштовним камінням, роботи знаменитого ювеліра Фаберже.

У 1927 р. монастир було закрито, а архієпископ Тамбовський Зіновій (Дроздов) і єпископ Дмитровський Серафим (Звєздинський), які жили в ньому у той час, разом з ігуменею Олександрою були арештовані й відправлені у Москву. Після звільнення матушка Олександра з кількома сестрами оселилась у Муромі. Черницям вдалося зберегти й відвезти із собою чудотворний образ Божої Матері “Розчулення” й інші речі, що належали преподобному Серафимові.

Матушка Олександра упокоїлася в 1941 р., і після її смерті образ зберігала черниця Марія (Баринова). Наприкінці життя вона вирішила передати святиню патріархові Пимену, який колись, ще ієромонахом, служив у Муромі, бував у дивєєвських сестер і прикладався до святинь преподобного Серафима. Патріарх дуже любив і шанував святого старця і цю любов проніс через усе своє життя. Однак, з огляду на обставини того часу, він, розміркувавши, що святині небезпечно тримати у Москві, віддав їх на зберігання протоієреєві Віктору Шиповальникову, який жив у підмосковному селищі Кратово.

Дев’ятнадцять років отець Віктор і його матушка дбайливо зберігали речі преподобного Серафима. У 1991 р. ікона, оклад і речі преподобного були передані ними Патріархові Московському і всієї Русі Олексію II.

“Майже двадцять років протоієрей Віктор Шиповальников був охоронцем дивєєвських святинь, — писав Святіший Патріарх Олексій у поминальному слові про отця Віктора. — Серед них була й ікона Божої Матері «Розчулення». Нині ця ікона перебуває у домовому храмі нашої Патріаршої резиденції і щорічно, на свято Похвали Пресвятої Богородиці, виноситься для загального поклоніння у Богоявленський Патріарший собор. Інші святині передані Серафимо-Дивєєвському монастирю”.

Сьогодні ікона Божої Матері “Розчулення”, що належала батюшці Серафиму, перебуває у Патріаршому домовому храмі у Патріарха Московського і всієї Русі Кирила. Як і при Святішому Патріархові Олексії, раз на рік — у свято Похвали Пресвятої Богородиці — вона її виносять для загального поклоніння у Патріарший Богоявленський собор Москви.


Категорія: Акафісти, молебни... | Додав: ko18p1990 (21 Листопад 2010) <---->Переглядів: 1122